Попри труднощі, пов'язані з підготовкою пілотів, рівень українських фахівців авіаційної галузі залишається високим

Сьогодні однією з найскладніших проблем цивільної авіації України є відсутність централізованої підпорядкованості навчальних закладів з підготовки авіаційних фахівців. Ця проблема виникла після розпаду СРСР. Основні центри з підготовки пілотів в Україні – Кременчуцький льотний коледж, Національний авіаційний університет та Державна льотна академія (Кіровоград) були передані у підпорядкування Міністерства освіти і науки. Таким чином, зараз, щоб отримати повноцінну освіту пілота, необхідно узгоджувати чимало спірних питань з Міносвіти, а від цього страждає якість підготовки.

Відповідно до міжнародних стандартів, нагляд, ліцензування та інші контрольні функції повинен проводити єдиний повноважний орган в державі (в Україні – Державіаадміністрація). Тільки так можливо повністю забезпечити відповідний рівень та якість підготовки льотного складу.

Навчання та перепідготовка українських пілотів проходить в сертифікованих або визнаних Державіаадміністрацією авіаційних навчальних закладах. Серед них 14 національних, а також близько 60 визнаних іноземних навчальних шкіл та центрів, в яких пілоти цивільної авіації України проходять перенавчання на нові типи повітряних суден.

Зараз в Україні майже відсутні тренажери літаків, а також літаки та вертольоти для початкового навчання іноземного виробництва. Відповідно, десятки мільйонів доларів йдуть закордон на підготовку українських пілотів.

Крім того, враховуючи постійне подорожчання пального, витрати на навчання та необхідну підготовку є дуже високими, а це примушує навчальні заклади випускати пілотів без ліцензій, які після навчання не мають льотної практики, а отже позбавлені і права літати. Зі свого боку Державіаадміністрація зараз вживає заходів з метою зрівняти ціну на паливо для наших авіакомпаній, у порівнянні з європейськими, а також демонополізувати ринок палива в Україні.

Тим не менш, незважаючи на ці сумні факти, рівень підготовки пілотів України залишається високим. Про це свідчить те, що українські фахівці користуються великим попитом в іноземних авіакомпаніях, залучаються до перенавчання на найновітнішу техніку світових виробників.

Досить високий рівень підготовки в основному підтримується за рахунок старої школи та інструкторського складу, що був збережений в авіакомпаніях.

«Проблема у тому, що середній вік спеціалістів значно вищий, ніж 30 років, а саме близько 40-45 років», – зазначає Заступник Міністра транспорту та зв’язку України – голова Державіаадміністрації Олександр Давидов. Він неодноразово наголошував на необхідності заохочення молоді до роботи в авіаційній галузі, а також на створенні гідних умов праці для того, щоб молоді спеціалісти залишалися працювати в Державіаадміністрації.

Довідка

Процес підготовки пілота (за міжнародними стандартами) складається з декількох етапів:

1.      Отримання ліцензії приватного пілота PPL (Private Pilot License). Навчальний процес: до 300 годин теоріі в залежності від типу літака + 45 годин нальоту. Ця ліцензія не дає права займатися комерційною діяльністю, тобто працювати по найму.

2.      Отримання ліцензії комерційного пілота CPL (Commercial Pilot License). Навчальний процес: 200-750 годин теорії + 150-240 годин нальоту. Ліцензія пілота, який має право займатися усіма видами комерційної діяльності.

3.      Отримання ліцензії професійного пілота ATPL (Airline Transport Pilot License). Навчальний процес: 750 годин теорії + 1500 годин нальоту. Ліцензія найвищого рівня, яка дає право виконувати будь-які польоти.

Загалом за міжнародними стандартами підготовка пілота займає приблизно від 1,5 до 3 років.

Вартість навчання коливається в межах 100-150 тис. доларів до рівня CPL включно з перенавчанням на літак типу Боїнг-737.

Версія для друку Додати в обране